Самоосвіта педагога

Самоосвіта як підвищення компетентності педагога

Самоосвітня діяльність вчителя

А хто не хоче відставати, мусить рухатися вперед, і не зупинятися, досягнувши вершини, а підійматися вище. У цьому ц полягає основна місія сучасного учителя.

Вже не достатньо бути на уроці та поза ним актором, режисером, діловодом, диригентом, дипломатом, психологом, новатором і компетентним фахівцем. Модель сучасного вчителя передбачає готовність до застосування нових освітянських ідей, здатність постійно навчатися, бути у постійному творчому пошуку. Ці якості не видаються додатком до диплома про педагогічну освіту, а формуються у щоденний учительській праці.

Оскільки урок – це головний простір для учителя й аналітичної роботи адміністрації школи, то на шкільному етапі діагностики звичайний для кожного адміністратора внутрішкільний контроль вже є видом діагностики професійної компетентності педагогічних працівників. Адже, за словами В.О.Сухомлинського "учитель повинен більше працювати не на уроці, а готуючись до нього". Спостереження і вивчення документації, бесіди і анкетування та їх правильний аналіз допоможуть визнати рівень майстерності вчителя.

Проаналізувати отримані дані, і визначивши рівень майстерності вчителя, доцільно використати критерії якісних результатів діяльності вчителя, які допоможуть провести своєрідний моніторинг, наскільки творчо працює вчитель.

Наступним кроком буде визначення утруднень учителя у навчально-виховному процесі. Компетентність не означає відсутності утруднень у вчителя під час виконання своєї ролі, як предметника, так і вихователя.

Структура процесу самовдосконалення з 4-ох етапів:

• самоусвідомлення та прийняття рішення здійснювати процес самовдосконалення;
• планування та вироблення програми самовдосконалення;
• безпосередня практична діяльність з реалізації поставлених завдань, пов’язаних із роботою над самим собою;
• самоконтроль та самокорекція цієї діяльності.
• Професійне самовдосконалення педагога здійснюється через самоосвіту активну участь у різноманітних методичних заходах, що проводяться в навчальному закладі чи в районі, місті, та самовиховання. На сьогодні виникла необхідність у більш глибокому вивченні діяльності педагога з метою визначення рівня його професійної підготовки, компетентності, об’єктивної оцінки його праці.

Діяльність з самоосвіти починається з діагностики власних утруднень, проблем. Проведення зовнішнього діагностування з педагогічної, методичної, психологічної підготовки вчителя та спонукання до самооцінки та самоаналізу власних можливостей, якостей, результатів професійної діяльності – основна умова ефективної самоосвіти.

Метою роботи над темами самоосвіти є систематичне підвищення педагогами свого професійного рівня. Основні завдання:

• вдосконалення теоретичних знань, професійної компетентності вчителя, вихователя;
• оволодівання новими формами, методами, прийомами навчання і виховання дітей;
• вивчення та впровадження в практику перспективного педагогічного досвіду, новітніх досягнень педагогічної, психологічної наук, нових педагогічних технологій;
• розвиток у школі інноваційних процесів.
• Тема самоосвіти визначається, виходячи з методичної теми навчального закладу, утруднень самого педагога, специфіки його індивідуальних інтересів.

Отже, алгоритм роботи вчителя з самоосвіти є таким:

• Підготовчий етап;
• Творчий етап;
• Аналітико-узагальнюючий етап.

На результати самоосвіти позитивно впливає науково обґрунтоване планування. На мою думку в нашому закладі робота по самоосвіті вчителя знаходиться не на належному рівні. Тому, пропоную кожному вчителю скласти індивідуальний план самоосвіти.

Якими джерелами користується педагог? У сучасному світі існує багато різноманітних можливостей отримати знання:

• книжки (наукова, науково-методична, методична, публіцистична, художня та інші літератури);
• фахова періодика (газети, журнали);
• Інтернет;
• телебачення;
• відео, аудіо інформація;
• семінари, круглі столи, конференції;
• майстер-класи;
• курси підвищення кваліфікації;
• екскурсії, театри, виставки, музеї, концерти;
• заходи з обміну досвідом;
• різноманітні курси;
• подорожі тощо.

Форми самоосвіти: індивідуальна та колективна. Групові форми у вигляді діяльності методичного об`єднання, семінарів, практикумів тощо організуються адміністрацією.

Результат самоосвіти може подаватися у формі:

• доповіді, виступи на семінарі, педагогічні раді, методичному об`єднанні;
• реферату;
• програми;
• методичного посібника;
• статті до фахового видання;
• дидактичного матеріалу;
• науково-методичної розробки;
• проекту; методичного чи діагностичного кейсу тощо.

Самоосвітня діяльність вчителя