ua

Блоги користувачів

Наивно ожидать, что ребёнок будет до какого-то возраста послушно делать всё, что ему говорят взрослые, а потом, в один прекрасный день, вдруг станет самостоятельным, научится сам ставить перед собой цели и принимать осмысленные решения. Если мы хотим, чтобы наши дети выросли самостоятельными, то нам надо учить их не только бытовой самостоятельности, т.е. умению самостоятельно одеваться, есть, застилать кровать и выполнять несложную домашнюю работу, и не только умению самостоятельно общаться, но ещё и умению самостоятельно принимать решения и нести ответственность за последствия своих действий.

Что нужно делать для того, чтобы ребёнок учился осмысленно принимать решения и отвечать за последствия своих действий?

Прежде всего, мы должны показывать ребёнку те возможности, которые есть у него в той или иной ситуации, и давать ему право самому выбрать, как поступить. При этом обязательно стоит обсуждать с ним последствия, к которым могут привести его действия. Например: "Ты хочешь разобрать машинку? Ладно, она твоя, ты можешь делать с ней, что хочешь, но только учти, что потом она может не собраться и ты окажешься без машинки. Решай сам".

У ребёнка обязательно должна быть область жизни, где решения принимает он сам и сам несёт ответственность за последствия своих действий. Например, он сам может решать, когда он будет убираться или заниматься (но вы должны оговорить с ним крайний срок, не позже которого ему надо это сделать), как распределить на несколько дней вкусный десерт, в какой одежде ходить дома или куда пойти гулять. Конечно, его выбор не всегда окажется лучшим, и временами он будет совершать ошибки. В таких случаях необходимо обсудить с ним, почему его действие привело к плачевным результатам и как ему стоит поступать в будущем. Иначе - если мы всегда будем решать за ребёнка и лишим его права на ошибку - он не научится принимать осмысленные решения, а будет либо подчиняться окружающим, либо действовать импульсивно.

Очень полезно планировать нужные дела вместе с ребёнком. Например, если мы хотим, чтобы ребёнок выучил стихотворение, не стоит требовать от него, чтобы он отложил все свои дела и принялся учить его прямо сейчас. Будет гораздо лучше, если мы предложим: "Машенька, давай решим, когда мы с тобой будем учить стихи". Тогда ребёнок сам будет стремиться выполнить принятое решение, поскольку будет ощущать его как своё.

Ребёнок учится самостоятельно принимать решения не только в повседневной жизни, но и во время игры. Прежде всего это относится к сюжетно-ролевым играм и к играм с правилами, как настольным (игры с фишками, карты, шашки, шахматы, нарды), так и подвижным. Игра - это своеобразное пространство свободных действий, где можно опробовать самые разные варианты своего поведения. Поэтому чем чаще играет ребёнок в такие игры, тем больше его опыт самостоятельных действий и тем легче ему будет учиться действовать самостоятельно в реальной жизни.

Важную роль в приучении ребёнка быть самостоятельным играет и поддержание режима дня. Привычка к определённому режиму, включающему в себя все основные дела дня, структурирует жизнь малыша и позволяет ему к концу дошкольного возраста начать учиться планировать своё время. Если же режим дня отсутствует, то маме или бабушке приходится постоянно тратить силы на "организацию" ребёнка, постоянно "стоять над ним" и требовать, чтобы он выполнял то или иное действие.

Воспитательный час   

Тема занятия:    Правила противопожарной безопасности

Цель:       повторить  правила противопожарной и пожарной безопасности;

                            развивать внимательность, наблюдательность, творческое  

                            мышление; воспитывать дисциплинированность, стремление

                            беречь своё здоровье, своё имущество, желание заботиться о

                            жизни и здоровье окружающих, уважение к профессии

                            пожарного.

 

Оборудование:        карточки – памятки, карточки – инструкции, таблицы,

                                  плакаты, рисунки, магнитофонная запись.

 

 

                                Ход занятия

 

 Организация класса

- Дети, отгадайте загадку.

Без крыльев, без рук, без ног,

а вверх поднимается .

                                 (Дым)

- В народе говорят, что дыма без огня не бывает. Как вы думаете, почему так говорят?

(Ответы детей)

 

- Как не бывает дыма без огня, так и пожар возникает не сам по себе, а по вине людей. Много слёз и горя приносят пожары. Они могут уничтожить всё на своём пути, сеют смерть. Пожар легче предупредить, чем потушить. Поэтому сегодня на уроке мы повторим правила противопожарной безопасности и постарайтесь, пожалуйста, их запомнить.

 

- Давайте, ребята, прочтём тему и девиз нашего урока:

Чтобы в дом ваш не пришла беда,

Будьте с огнём осторожны всегда.

 

( Танец «Огоньков»)

Работа по теме.

1) Вступительное слово учителя.

    - Ребята, вы, конечно же, знаете о том, что огонь -  давний друг человека.

     Он даёт людям тепло и свет.

 

2)   - Давайте послушаем, какие добрые слова подготовили ребята об огне – давнем помощнике человека.

Знают все: человек без огня

Не живёт ни единого дня.

При огне, как при солнце, светло!

При огне и зимою тепло.

                       Люди силу и мощь ощутили

                       С той поры как огонь приручили!

По утру, чтоб все были сыты

Ставим пищу в духовки, на плиты.

                       Печь-громада – мартен, дышит жаром:

                       Варят сталь для страны сталевары.

Всем огонь хороший нужен,

И за то ему почёт,

Что ребятам греет ужин,

Режет сталь и хлеб печёт.

 

- Ребята, а когда ещё - огонь наш друг? О чём ещё не сказали ребята?

(Ответы детей)

- Без огня невозможна жизнь на Земле. Он нужен всегда и везде. Огонь несут спортсмены-олимпийцы. Огонь – это ещё и символ. Люди склоняют головы перед Вечным огнём возле памятников погибшим героям.

 

3) Выбегает «Спичка», танцует.

- Ты кто такая?

- Я, ребята,- Спичка серная,

я – помощница примерная,

потому что без меня

не добудете огня.

И хоть ростом невеличка я

Но прислужница отличная!

Только чиркни, только тронь –

Вмиг появится огонь.

Лишь одно ещё явление

Вызывает удивление:

Почему-то с давних дней

Прячут спички от детей.

 

- Как вы думаете, ребята, почему прячут спички от детей?

(Ответы детей)

 

- Вы правы, в руках тех, кто неосторожно обращается с огнём, он становится жестоким врагом.

4) Давайте послушаем стихи о «злом» огне, которые подготовили ваши одноклассники.

 

Нам огонь – повседневный друг!

Но когда мы небрежны с огнём,

Он становится нашим врагом!

Кто с огнём неосторожен,

У того пожар возможен.

Дети, помните о том,

Что нельзя играть с огнём!

И бывает огонь очень злым –

Не согреет ладошек он ваших.

Превращает всё в пепел и дым.

И жесток он, и грозен, и страшен!

Огонь силён – он может сжечь деревню,

Он беспощаден, зол, напорист, груб.

Он валит с ног столетние деревья

Быстрее, чем умелый лесоруб.

И там, где он нечаянно проходит

Сгорает лес, сгорает весь, до пня..!

Недаром есть пословица в народе:

«С огнём не шути! Сгореть можно!

С огнём обращайся очень осторожно!»

 

Он всегда бывает разным,

Удивительный огонь.

То буяном безобразным,

То тихоней из тихонь.

 

- В народе говорят: «Огонь и вода – и добро и беда». Точно так, как вода без которой невозможна жизнь на Земле, может принести много горя во время наводнений – стихийных бедствий, так и злой огонь приносит много горя. А чтобы огонь, ребята, был всегда только лишь вашим другом, вы сами должны не допустить его «проказ» и «шалостей». С огнём шутить нельзя, он никогда не прощает ошибок.

    Ежегодно в Украине возникает больше 50 тысяч пожаров, ущербы от них составляют миллионы гривен, а самое страшное то, что в огне погибают тысячи людей.  По данным каждый десятый пожар в городах и сёлах – это результат детских шалостей с огнём и, каждый десятый из погибших в результате пожара – это ребёнок. Чтобы как можно меньше случалось таких несчастий, нужно быть ответственным за свою жизнь, своё здоровье, беречь жизнь и здоровье окружающих.

Закрепление правил противопожарной безопасности.

     1)   Работа с памятками-инструкциями по противопожарной безопасности.

( Подбор правил к сюжетным рисункам).

                                    ПАМЯТКА – ИНСТРУКЦИЯ

                      Запомните, дети, правила эти!

1.  Спички ростом невелички,

      Но таят огонь и жар.

      Никогда не трогай спички –

      В спичках прячется пожар!

2.   Чтобы выросла пшеница,

       Надо многим потрудиться.

       Ты огня не разжигай,

       Там, где зреет урожай.

       Сам огня не разжигай

       И другим не позволяй!

3.   Газ на кухне, пылесос ли,

      Телевизор иль утюг,

      Пусть включает только взрослый,

      Твой надёжный старший друг.

4.   Взгляд лесничего суров:

      Здесь не место для костров:

      Погасить велел костёр, -

      И закончил разговор.

5.   Кто науку изучает,

      Тот три электроприбора

      В одну розетку - не включает.

      Перегреется розетка –

      Загорается нередко.

6.   Костёр вы бросили в лесу –

      И вот несчастье на носу.

7.   Чтоб он не стал твоим врагом,

       Будь осторожен с утюгом.

8.   Возле дома и сарая

      Разжигать костёр не смей!

      Может быть беда большая

      Для построек и людей.

9.   Всё сгорит единым разом –

      Не суши бельё над газом.

10. Ты о пожаре услыхал –

      Скорей об этом дай сигнал!

      Пусть помнит каждый гражданин –

      Пожарный номер – «101»!

Работа по профориентации.

1)   Вступительное слово учителя.

- Ну, а если всё-таки пожар возник, то тогда нужно обязательно сообщить по номеру – 101 в пожарную службу. И тогда на помощь поспешат смелые и решительные люди, которые тушат большие пожары при помощи специального оборудования. Каждую минуту эти люди готовы к героическому поступку. Им каждый раз угрожает опасность. Это отважные люди, которые рискуют своей жизнью ради жизни других людей. Это пожарные.

2)   Стихи о подвигах пожарных.  (Читают учащиеся.)

…Лесной пожар. Слезой янтарной

От боли плачет старый лес:   

В огонь и дым идёт пожарный.

И ствол в руках – наперевес.

… Горит ли нефть, вздымаясь смерчем,

Или поля огонь рассёк.

Идёт опасности на встречу

Пожарный – смелый человек.

Они огонь к земле прибьют, потушат.

В горящий дом бесстрашные войдут.

За жизнь других, как говорится, душу

Они в любое время отдадут.

Таких людей, ведущих бой с огнём,

Мы нашими пожарными зовём.

(Входят пожарные)

- Здравствуйте, ребята!

(Вбегает корреспондент)

- Я корреспондент. Не могли бы вы ответить на несколько вопросов.

- Мы с удовольствием ответим на ваши вопросы.

- Очень частот ребята, по вине которых возник пожар, пугаются и прячутся в помещении, где возник пожар. Правильно ли это?

- Прятаться ни в коем случае нельзя! Нужно обязательно сообщить старшим, если возможно, то вызвать пожарную службу по номеру – 01, чётко назвав свой адрес и сказав, что именно горит.

- Бывает, ребята шалят, сделав ложный вызов пожарных. К чему может привести такая шалость?

- Нельзя зря беспокоить пожарных. Так как пока пожарные съездят на ложный вызов, где-то может случится непоправимая беда, если они не успеют вовремя приехать на настоящий пожар.

- Чтобы, ребята, с вами, с вашими родными и знакомыми не случилось беды, сами всегда выполняйте правила противопожарной безопасности и рассказывайте о них другим.

Ребята, запомните:

Шалость опасна с огнём!

Огонь может сжечь и квартиру и дом.

Но если заметил вдруг пламя и дым,

Не бегай, как зайка, с ведёрком пустым.

Старайся спокойно огонь погасить,

Или пожарную часть об огне известить.

Добро государства всегда береги!

Огонь – не забава! С огнём – не шали!

 

Все знайте: коль пожар возник,

Вас не спасёт ни шум, ни крик –

Необходимо твёрдо знать,

С чего тушение начать!

Но, основное, поспешить и о пожаре сообщить.

Запомните все, как один:

Пожарный номер – 01!

 

- Ребята, чтобы с вами никогда не случилась беда, мы дарим вам эти памятки.

(Пожарные раздают памятки)

Итог

- Ребята, сегодня мы много говорили о «добром» и «злом» огне, повторили правила пожарной и противопожарной безопасности. А сейчас я хочу предложить вам такую игру. Я задаю вам вопросы, а вы внимательно слушая, должны отвечать: «Это я, это я, это все мои друзья», если вы поступаете так , как об этом говорится в стихах.

ИГРА

1.   Кто знает из вас о том, что нельзя шутить с огнём?

2.   Кто пожарным помогает, добро народа охраняет?

3.   Кто из вас, заметив дым, говорит: «Пожар! Горим!»

4.   Кто из вас, пусть говорит, с электричеством шалит?

5.   Кто от маленькой сестрички прячет дома, дети, спички?

6.   Если в поле хлеб горит, кто пожарным сообщит?

7.   Кто из вас шалит с огнём утром, вечером и днём?

8.   Кто, услышав запах гари, сообщает о пожаре?

 

- Молодцы, ребята! В основном все запомнили некоторые правила пожарной безопасности и шалить с огнём никогда не будете.

Щоб дитина успішно училася, вона насамперед, повинна прагнути до нового шкільного життя, до «серйозної» справи, «відповідальних» дорученням. На появу такого бажання впливає відношення близьких дорослих до навчання, як до важливої змістовної діяльності, набагато більш значимої, ніж гра дошкільника. Впливає і відношення інших дітей, сама можливість піднятися на нову вікову ступінь в очах молодших і зрівнятися в положенні зі старшими. Прагнення дитини зайняти новий соціальний стан веде до утворення його внутрішньої позиції. Л.И. Божович характеризує внутрішню позицію як центральне особистісне позиціонування, що характеризує особистість дитини в цілому. Саме воно і визначає поводження і діяльність дитини і всю систему його відносин до дійсності, до самого себе і навколишнім людям. Спосіб життя школяра як людину, що займається в громадському місці суспільно-суспільно-значимим і суспільно оцінюваною справою, усвідомлюється дитиною, як адекватний для нього шлях до дорослості – він відповідає мотиву, що сформувався в грі, «стати дорослим і реально здійснювати його функції».

З того моменту, як у свідомості дитини представлення про школу придбало риси шуканого способу життя, можна говорити про те, що його внутрішня позиція одержала новий зміст – стала внутрішньою позицією школяра. І це значить, що дитина психологічно перейшла в новий віковий період свого розвитку – молодший шкільний вік.

Внутрішню позицію школяра можна визначити як систему потреб і прагнень дитини, зв'язаних зі школою тобто таке відношення до школи, коли причетність до неї переживається дитиною, як його власна потреба («Хочу в школу»).

Наявність внутрішньої позиції школяра виявляється в тім, що дитина рішуче відмовляється від дошкільно-ігрового, індивідуально-безпосереднього способу існування і виявляє яскраво позитивне відношення до шкільно-навчальної діяльності в цілому, особливо до тих її сторонам, що безпосередньо зв'язані з навчанням.

Така позитивна спрямованість дитини на школу, як на власний навчальний заклад – найважливіша передумова благополучного входження його в шкільно-навчальну дійсність, тобто прийняття їм відповідних шкільних вимог і повноцінного включення в навчальний процес.

Крім відношення до навчального процесу в цілому, для дитини, що надходить у школу, важливе відношення до вчителя, одноліткам і самому собі. До кінця дошкільного віку повинна скластися така форма спілкування дитини з дорослим, як позаситуативно-особистісного спілкування. Дорослий стає незаперечним авторитетом, образом для наслідування. Полегшується спілкування в ситуації уроку, коли виключені безпосередні емоційні контакти, коли не можна поговорити на сторонні теми, поділитися своїми переживаннями, а можна тільки відповідати на поставлені питання і самому задавати питання по темі уроку, попередньо піднявши руку.

Класно-визначена система навчання припускає не тільки особливе відношення дитини з учителем, але і специфічні відносини з іншими дітьми. Нова форма спілкування з однолітками складається на самому початку шкільного навчання.

Особистісна готовність до школи включає також визначене відношення дитини до себе. Продуктивна навчальна діяльність припускає адекватне відношення дитини своїм здібностям, результатам роботи, поводженню, тобто визначений рівень розвитку самосвідомості.

Про особистісну готовність дитини до школи звичайно судять по його поводженню на групових заняттях і під час бесіди з психологом.

Існують і спеціально розроблені плани бесіди, що виявляє позицію школяра (методика Н.І. Гуткіна), і особливі експериментальні прийоми.

Наприклад, перевага в дитини пізнавального й ігрового мотиву визначається на вибір діяльності прослуховування чи казки ігри з іграшками. Після того, як дитина розглянула іграшки протягом хвилини, йому починають читати казки, але на самім цікавому місці переривають читання. Психолог запитує, що йому зараз хочеться – дослухати чи казку пограти з іграшками. Очевидно, що при особистісній готовності до школи, домінує підготовчий інтерес і дитина воліє довідатися, що відбудеться наприкінці казки. Дітей, мотиваційно не готових до навчання, зі слабкою пізнавальною потребою, більше залучає гра.

Інтелектуальна готовність до шкільного навчання зв'язана з розвитком розумових процесів. Від рішення задач, що вимагають установлення зв'язків і відносин між предметами і явищами за допомогою зовнішніх орієнтованих дій діти переходять до рішення їхній у розумі за допомогою елементарних розумових дій, використовуючи образи. Іншими словами, на основі наочно-діючої форми мислення починає складатися наочно-образна форма мислення. Разом з тим, діти стають здатні до перших узагальнень, заснованим на досвіді їхньої першої практичної предметної діяльності і закріплюється в слові. Дитині в цьому віці приходиться дозволяти усе більш складні і різноманітні задачі, що вимагають виділення і використання зв'язків і відносин між предметами, явищами, діями. У грі, малюванні, конструюванні, при виконанні навчальних і трудових завдань він не просто використовує заучені дії, але постійно видозмінює їх, одержуючи нові результати.

Мислення, що розвивається, дає дітям можливість передбачати за раніше результати своїх дій, планувати їх.

В міру розвитку допитливості, пізнавальних процесів мислення усе ширше використовується дітьми для освоєння навколишнього світу, що виходить за рамки задач, висунутою їх власною практичною діяльністю.

Дитина починає ставити перед собою пізнавальний задачі, шукає пояснення заміченим явищам. Він прибігає до свого роду експериментам для з'ясування цікавлячих його питань, спостерігає явища, міркує і робить висновки.

У дошкільному віці увага носить довільний характер. Переломний момент у розвитку уваги зв'язаний з тим, що діти вперше починають свідомо керувати своєю увагою, направляючи й утримуючи його на визначених предметах. Для цієї мети старший дошкільник користається визначеними способами, що він переймає в дорослих. Таким чином, можливості цієї нової форми уваги – довільної уваги до 6-7 років уже досить великі.

Подібні вікові закономірності відзначаються й у процесі розвитку пам'яті. Перед дитиною може бути поставлена мета, спрямована на запам'ятовування матеріалу. Він починає використовувати прийоми, спрямовані на підвищення ефективності запам'ятовування: повторення, значеннєве й асоціативне зв'язування матеріалу. Таким чином, до 6-7 років структура пам'яті перетерплює істотні зміни, зв'язані зі значним розвитком довільних форм запам'ятовування і пригадування.

Вивчення особливостей інтелектуальної сфери можна почати з дослідження пам'яті – психічного процесу, нерозривно зв'язаного з розумовим. Для визначення рівня механічного запам'ятовування дається безглуздий набір слів: рік, слон, меч, мило, сіль, шум, рука, підлога, весна, син. Дитина, послухавши весь цей ряд, повторює ті слова, що він запам'ятав. Може використовуватися повторне відтворення – після додаткового зачитування тих же слів – і відстрочене відтворення, наприклад, через годину після прослуховування Л.А. Вегнер приводить такі показники механічної пам'яті, характерної для 6-7 літнього віку: з першого разу дитина сприймає не менш 5 слів з 10; після 3-4 прочитання відтворює 9-10 слів; через одну годину забуває не більш 2 слів які відтворювалися раніше; у процесі послідовного запам'ятовування матеріалу не з'являються «провали», коли після одного з прочитань дитина згадує менше слів, чим раніш і пізніше (що звичайно буває ознакою перевтоми)

Методика А.Р. Лурія дозволяє виявити загальний рівень розумового розвитку, ступінь володіння узагальнюючими поняттями, умінням планувати свої дії. Дитині дається завдання запам'ятати слова за допомогою малюнків: до кожного чи слова словосполученню він робить лаконічний малюнок, що потім допоможе йому це слово відтворити, тобто малюнок стає засобом, що допомагає запам'ятати слова. Для запам'ятовування дається 10-12 слів і словосполучень, таких, як, наприклад: вантажівка, розумна кішка, темний ліс, день, весела гра, мороз, примхлива дитина, гарна погода, сильна людина, покарання, цікава казка. Через 1-1,5 години після прослуховування ряду слів і створення відповідних зображень дитина одержує свої малюнки і згадує, для якого слова вона зробила кожний з них.

Рівень розвитку просторового мислення виявляється різними способами. Ефективна і зручна методика А.Л. Венгера «Лабіринт». Дитині потрібно знайти шлях до визначеного будиночка серед інших, невірних шляхів і тупиків лабіринту. У цьому йому допомагають образно задані вказівки – повз такі об'єкти (дерев, кущів, квітів, грибів) він пройде. Дитина повинна орієнтуватися в самому лабіринті і схемі, що відображають послідовність шляху, тобто рішення задачі.

Найбільш розповсюдженими методиками, що діагностують рівень розвитку словесно-логічного мислення, є наступні:

а) «Пояснення сюжетних картин»: дитині показують картинку і просять розповісти, що на ній намальовано. Цей прийом дає представлення про те, на скількт вірно дитин розуміє зміст зображеного, чи може виділити головне чи губиться в окремих деталях, на скільки розвинута її мова;

б) «Послідовність подій» - більш складна методика. Це серія сюжетних картинок (від 3 до 6), на яких зображені етапи якоїсь знайомої дитині дії. Вона повинна вибудувати з цих малюнків правильний ряд і розповісти, як розвивалися події.

Серії картинок можуть бути по змісту різного ступеня складності. «Послідовність подій» дає психологу ті ж дані, що і попередня методика, але крім того, тут виявляється розуміння дитиною причинно-наслідкових зв'язків.

Узагальнення й абстрагування, послідовність умовиводів і деякі інші аспекти мислення вивчаються за допомогою методики предметної класифікації. Дитина складає групи карток із зображеними на них неживими предметами і живими істотами. Класифікуючи різні об'єкти, він може виділяти групи по функціональній ознаці і давати їм узагальнені назви. Наприклад: меблі, одяг. Може по зовнішній ознаці («усе більше» чи «вони червоні»), по ситуативних ознаках (шафа і плаття поєднуються в одну групу, тому що «плаття висить у шафі»).

При доборі дітей у школи, навчальні програми яких значно ускладнені, і до інтелекту що надходять пред'являються підвищені вимоги (гімназії, ліцеї), використовують більш важкі методики. Складні розумові процеси аналізу і синтезу вивчаються при визначенні дітьми понять, інтерпретації прислів'їв. Відома методика інтерпретації прислів'їв має цікавий варіант, запропонований Б.В. Зейгарник. Крім прислів'я дитині даються фрази, одна з яких за змістом відповідає прислів'ю, а друга не відповідає прислів'ю за змістом, але зовні неї нагадує. Дитина, вибираючи одну з двох фраз, пояснює – чому вона підходить до прислів'ю, але вже сам вибір яскраво показує, на змістовні чи зовнішні ознаки орієнтується дитина, аналізуючи судження.

Таким чином, інтелектуальна готовність дитини характеризується дозріванням аналітичних психологічних процесів, оволодінням навичками розумової діяльності.

Грипп - острая респираторная вирусная инфекция, которая имеет всемирное распространение, поражает все возрастные группы людей.

Грипп и ОРВИ составляют 95% всей инфекционной заболеваемости.

Как происходит заражение?

Попадая на слизистую оболочку верхних дыхательных путей, вирус внедряется в их эпителиальные клетки, проникает в кровь и вызывает интоксикацию. Создаются условия для активизации других видов бактерий, а также для проникновения извне новых бактерий, вызывающих вторичную инфекцию - пневмонию, бронхит, отит, обострение хронических заболеваний, могут пострадать сердце, суставы.

Единственным источником и распространителем инфекции является больной человек. Основным путем распространения вирусов гриппа от человека к человеку считается воздушно-капельное заражение при разговоре, кашле, чихании. Распространение вирусов гриппа может происходить и контактно-бытовым путем при несоблюдении заболевшим и окружающими его лицами правил личной гигиены, в том числе пользовании общими предметами ухода (полотенце, носовые платки, посуда и др.), не подвергающимся обработке и дезинфекции. Необходимо помнить, что инфекция легко передается через грязные руки. Специальные наблюдения показали, что руки до 300 раз в день контактируют с отделяемым из носа и глаз, со слюной. При рукопожатии, через дверные ручки, другие предметы вирусы переходят на руки здоровых, а оттуда к ним в нос, глаза, рот.

Как проявляется грипп?

В типичных случаях болезнь начинается внезапно: повышается температура до 38 - 40 градусов, появляется озноб, сильная головная боль, головокружение, боль в глазных яблоках и мышцах, слезотечение и резь в глазах.

Что делать, если вы заболели?

При первых симптомах необходимо обратиться к врачу. Соблюдайте постельный режим и следуйте всем рекомендациям врача. Самолечение при гриппе недопустимо. Ведь предугадать течение гриппа невозможно, а осложнения могут быть самыми различными.

Как защитить себя от гриппа?

Самое эффективное средство в профилактике гриппа — вакцинация. В вакцинации нуждается каждый человек, заботящийся о своем здоровье и здоровье окружающих. 70-80% провакцинированных сотрудников в коллективе создают иммунную прослойку, которая надежно защищает от гриппа. Своевременная вакцинация снижает заболеваемость гриппом в несколько раз, смягчает течение болезни, сокращает ее длительность, предотвращает осложнения. Прививку от гриппа лучше всего делать в октябре-ноябре, когда эпидемия еще не началась. Иммунитет вырабатывается примерно 2 недели. Вакцинация во время эпидемии также эффективна, однако в период до развития иммунитета (7-15 дней после вакцинации) необходимо проводить профилактику другими средствами.

Необходимо помнить, что любое лекарственное средство при лечении гриппа вызывает побочные реакции, которые не сравнимы с допустимыми реакциями на вакцинацию. Кроме того, с профилактической целью противовирусные препараты необходимо применять на протяжении всего периода эпидемии, что при длительном применении снижает их эффективность и способствует формированию лекарственно устойчивых форм вируса.

Рекомендуется повышать защитные силы организма: заниматься физической культурой, правильно питаться, своевременно и достаточно отдыхать, принимать витаминно-минеральные комплексы.

Регулярно и тщательно мыть руки с мылом, особенно после кашля или чихания. Спиртосодержащие средства для очистки рук также эффективны.

Избегать прикосновений руками к своему носу и рту. Инфекция распространяется именно таким путем.

Прикрывать рот и нос одноразовым платком при чихании или кашле. После использования выбрасывать платок в мусорную корзину.

Использовать индивидуальные или одноразовые полотенца.

Стараться избегать близких контактов с людьми с гриппоподобными симптомами (по возможности держаться от них на расстоянии примерно 1 метра).

Регулярно проветривайте помещения, проводите влажную уборку.

Избегать как переохлаждений, так и перегревания.

Во время эпидемии гриппа и ОРВИ не рекомендуется активно пользоваться городским общественным транспортом и ходить в гости.

При заболевании гриппом и ОРВИ, оставаться дома, вызвать врача. Максимально избегать контактов с другими членами семьи, носить медицинскую маску, соблюдать правила личной гигиены. Это необходимо, чтобы не заражать других и не распространять вирусную инфекцию. Следует помнить, что соблюдение всех мер профилактики защитит от заболеваний гриппом и его неблагоприятных последствий.

Шевченко Зоя Січень 24 '16

Любіть Україну, як сонце, любіть

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.


Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її соловїну


Між братніх народів, мов садом рясним,

сіяє вона над віками…

Любіть Україну всім серцем своїм

і всіми своїми ділами.


Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі,


у квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячий усмішці, в дівочих очах

і в стягів багряному шумі…


Як та купина, що горить — не згора,

живе у стежках, у дібровах,

у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових,


в грому канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щирих.


Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!..


Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну…


Любіть у труді, у коханні, у бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою —

і вічні ми будемо з нею!

Володимир Сосюра

День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що    відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

Йому передувало підписання (22 січня 1918 р.) Четвертого універсалу Центральної Ради, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. Західно-Українську Народну Республіку було проголошено в листопаді 1918 року. Процес об’єднання України завершився 22 січня 1919 року.

Сьогодні, після двох десятків років Незалежності, проблема соборності України є, на жаль, не менш актуальною. І це, напевне, перше, що я не можу пробачити сучасним українським політикам. Культурні та ментальні відмінності між українцями Сходу й Заходу існували завжди, вони отримали назву "синдром Збруча", однак завжди наші співвітчизники прагли єдності. Акт возз’єднання УНР та ЗУНР – історичний факт, який показав безсилля будь-яких спроб роз’єднати український народ, протиставити українців один одному.

На полях Першої світової війни відбувалося братання Українських січових стрільців, що воювали у складі війська Австро-Угорщини, та українців-вояків армії Російської імперії. Згодом усвідомлена необхідність єдності змусила українські західні регіони до проголошення самостійності з метою возз’єднання з Українською Народною Республікою.

21 січня 1990 року жителі багатьох населених пунктів по дорозі між Києвом і Львовом утворили живий ланцюг, відзначивши цю історичну дату. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.

І ось події 2004-2005 років: політичні скандали та фальсифікації, розділення понять Схід і Захід, сепаратистські настрої Донбасу та сміх на тему ПІСУАР там, де треба плакати.


Сьогодні час згадати, як було досягнуто єдності тоді, 22 січня 1919 року.

Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної єдності, свідченням їхнього самоусвідомлення, важливою віхою процесу становлення політичної нації. Ідея соборності українських земель набула державного статусу, в наступні десятиліття залишалась об’єднуючим чинником і чи не єдиним спільним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху. Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі, сприяв подоланню залишків ідей федералізму в ментальності національної політичної еліти.


Об’єднання мало і практично-політичний аспект, адже обидві держави потребували концентрації збройних сил та взаємної допомоги для захисту своїх територій від іноземного військового втручання, яке на той час набуло форми агресії. Важливим є й факт легітимності завершального соборницького процесу, який передував Акту Злуки.


Перші дипломатичні контакти Львова з Києвом відбулися 7 листопада 1918 p.,коли делегація галичан у складі О. Назарука і В. Шухевича виїхала у Наддніпрянщину і мала аудієнцію у гетьмана П. Скоропадського. О. Назарук згадує: "Коли я представив гетьманові ціль нашого приїзду, він запитав: "Скажіть одверто – хочете вирізати панів?" – "Хочемо будувати Українську державу", – відповів я здивований".


23 листопада уряд ЗУНР скерував до Наддніпрянщини другу делегацію у складі Л. Цегельського і Д. Левицького. Оскільки Гетьманат доживав останні дні, галичани вступили в переговори щодо об’єднання і надання допомоги Директорією. 30 листопада вони прибули до Фастова, де зустрілися з членами Директорії В. Винниченком, С. Петлюрою, П. Андрієвським, Ф. Швецем та А. Макаренком. Згадуючи про ці переговори, Володимир Винниченко писав: "Не маючи певности удержати своїми силами владу у Галичині, а крім того, піддаючись натискові народних мас, що прагнули до повного об’єднання з Великою революційною Україною, Рада Державних Секретарів звернулась до Директорії з пропозицією об’єднання двох Республік в одну Українську державу... Директорія охоче приняла цю пропозицію, цілком згодившись з думкою провідників трудових галицьких мас..., що український народ по обидва боки Збруча має бути на віки однині злитий в одне ціле й разом боротися за свою долю"


Зважаючи на військово-політичну ситуацію, остаточне вирішення проблеми було відкладено. 1 грудня у Фастові між УНР і ЗУНР було підписано перший не тільки міждержавний, але й взагалі від початку Української національної революції, договір – "передвступний договір" "про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю". Статті угоди констатували, що ЗУНР заявляла про "непохитний намір злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою". З іншого боку, УНР проголошувала, що вона дає згоду "прийняти всю територію і населення Західно-Української Народньої Республіки як складову частину державної цілости в Українську Народну Республіку". Враховуючи певні історичні, соціально-політичні та духовні етнічні відмінності населення ЗУНР, угода зазначала також те, що Республіка галичан отримує територіальну автономію в межах УНР.


Президент ЗУНР, а згодом член Директорії Є.Петрушевич заявив: "По лінії з’єдинення не було між нами двох гадок. Сьогоднішній крок піднесе нашого духа і скріпить наші сили. Від сьогоднішнього дня існує тільки одна Українська Народна Республіка. Нехай вона живе!" Водночас було обрано делегацію до Києва у складі 65 осіб для участі в урочистому проголошенні возз’єднання.


Урочиста акція святкування й проголошення акта Злуки відбулася 22 січня 1919 р. на Софіївській площі біля собору. На майдані зібралися тисячі мешканців столиці, військові частини, духовенство Української православної церкви на чолі з архієпископом Агапітом і єпископами, які відслужили службу Божу, члени Директорії, уряду УНР та делегація ЗУНР. О дванадцятій годині урочисте свято розпочалося виступом Л. Цегельського, який зачитав грамоту – ухвалу Національної Ради про возз’єднання і передав її голові Директорії В. Винниченку. Універсал УНР оголосив член Директорії Ф. Швець:


УНІВЕРСАЛ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
22 СІЧНЯ 1919 Р.



"Іменем Української Народної Республіки Директорія оповіщає народ український про велику подію в історії землі нашої української.


3-го січня 1919 року в м. Станіславові Українська Національна Рада Західної Української Народної Республіки, як виразник волі всіх українців Австрійської імперії і як найвищий їхній законодавчий чинник торжественно проголосила злуку Західної Української Народної Республіки з Наддніпрянською Українською Республікою в одноцільну суверенну Народню Республіку.


Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших, Директорія Української Народної Республіки ухвалила тую злуку прийняти і здійсняти на умовах, які зазначені в Постанові Західної Української Народної Республіки від 3-го січня 1919 року.


Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка, Галичина, Буковина, і Угорська Україна, і Наддніпрянська Велика Україна.


Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України.


Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка.


Однині народ українській, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду.


22 січня 1919 року.
У м. Києві"


Об’єднання УНР і ЗУНР стало моделлю цивілізованого демократичного, неекспансіоністського збирання територій в єдиній суверенній державі.


Разом з ухваленням Універсалу про злуку УНР і ЗУНР Трудовий конгрес задекларував, що об’єднана УНР "не має й думки забрати під свою власть чужі землі". Державний кордон Української Народної Республіки на день Злуки 22 січня 1919 був значно довший від сучасного. Кордон тодішньої України відображений на карті “Соборна Україна”, яка вийшла друком у Львові за ініціативи благодійного фонду “Україна – Русь”.


Це перша настінна карта соборної УНР, на якій відображені усі українські етнічні землі, які у 1919 році були у складі України. Кубань, Ставропілля, Чорноморщина, Східна Слобожанщина, Стародубщина (нині вони у складі Росії). Берестейщина і Гомельщина (Білорусь). Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Північна Лемківщина (Польща), Південна Лемківщина (Словаччина). Мармарощина, Південна Буковина (Румунія), Придністров’я.


На мапі, над якою працювала група істориків і науковців, на основі архівних матеріалів виділені території компактного проживання українців, так звані "клини", де формувалась українська армія. Малиновий клин – це Північний Кавказ, Сірий клин – Північний Казахстан і Південно-Західний Сибір, Зелений клин – Південна частина Далекого Сходу (головне місто – Владивосток), Жовтий клин – Нижнє і Середнє Поволжя.


До слова, площа Зеленого клину була удвічі більша від території України, тут українці проводили державотворчі процеси: у 1918 році вони вимагали від російського уряду визнати далекосхідний Зелений Клин частиною України і проголосили культурну Конституцію українців Далекого Сходу і Самостійну Українську Далекосхідну Республіку.


Голова благодійного фонду "Україна-Русь" Ростислав Новоженець зазначає: "Українці повинні знати свою історію, історію правдиву. Українці цієї історії не знають. Одні вважають, що соборність – це поширення християнства по Україні, інші, що це єдність між Сходом і Заходом, але хто скаже, що це об’єднання всіх етнічних українських земель? Головне завдання цієї карти – дати пізнання сучасним українцям про славні сторінки нашої історії 90 років тому. Карта допоможе оцінити сучасникам, молодому поколінню Акт Злуки".

10 золотих правил безпеки в Інтернеті для дітей:

1. Нікому без дозволу батьків не давати особисту інформацію: домашню адресу, номер домашнього телефону, робочу адресу батьків, їхній номер телефону, назву й адресу школи.

2. Якщо знайдете якусь інформацію, що турбує вас, негайно сповістіть про це батьків.

3. Ніколи не погоджуватися на зустріч з людиною, з якою ви познайомилися в Інтернеті. Якщо все ж таки це необхідно, то спочатку потрібно спитати дозволу батьків, а зустріч повинна відбутися в громадському місці й у присутності батьків.

4. Не посилати свої фотографії чи іншу інформацію без дозволу батьків.

5. Не відповідати на невиховані і грубі листи. Якщо одержите такі листи не з вашої вини, то сповістіть про це батьків, нехай вони зв'яжуться з компанією, що надає послуги Інтернет.

6. Розробити з батьками правила користування Інтернетом. Особливо домовитися з ними про прийнятний час роботи в Інтернеті і сайти, до яких ви збираєтесь заходити.

7. Не заходити на аморальні сайти і не порушувати без згоди батьків ці правила.

8. Не давати нікому крім батьків свої паролі, навіть найближчим друзям.

9. Не робити протизаконних вчинків і речей в Інтернеті.

10. Не шкодити і не заважати іншим користувачам.

     З дитячого садка йдуть до школи шестирічні діти. Для одних це можливість потрапити у нове цікаве оточення. Для інших – навпаки, випадіння з комфортних стосунків. Для третіх – здійснення заповітного бажання не спати вдень. Усіх шестирічок, навіть найбільш підготовлених, у школі очікує безліч труднощів. Вступ дитини до школи завершує її дошкільне дитинство, змінює соціальну ситуацію її розвитку. Однак для того, щоб початок шкільного навчання став початком нового етапу розвитку, дитина повинна бути готовою до нових форм співпраці з дорослим і ровесниками. Неготовність дитини до шкільного навчання зазвичай виявляється із запізненням і через невстигання, шкільні неврози, підвищений рівень неспокою. Іноді ці негативні явища пом’якшуються  до кінця другого року навчання, але часто зберігаються і надовго закріплюються.

     Щоб дитина добре вчилася, до моменту вступу до школи у неї повинні бути  досить добре розвинені ті системи й функції організму, які з початком навчання зазнають підвищених навантажень. Насамперед, це стосується нервової системи. Дитина повинна вміти стримувати свою рухову активність, адже їй буде важко висидіти шкільний урок,  уважно сприймаючи те, що говорить учитель, опанувати читання та письмо.

    Щоб дитина успішно опанувала письмо, малювання, необхідно розвивати дрібні м’язи рук і формувати моторні (рухові) навички.

    Ще однією дуже важливою умовою успішного навчання у школі є  розвинене мовлення, уміння чітко висловлювати свою думку і правильно вимовляти звуки. Без цього малюк не зможе навчитися грамотно писати. Більшість дітей, які вступають до першого класу, функціонально готові до виконання шкільних вимог, без проблем можуть упоратися з навчанням. Однак, як свідчать багаторічні спостереження учителів, психологів, серед першокласників є й такі діти,  у яких виникають певні  труднощі в навчанні, хоча розумово вони розвинені нормально. Одні погано встигають, інші виконують шкільні вимоги, отримують гарні й навіть відмінні оцінки, але досягають цього ціною великих зусиль. А це дуже швидко призводить до перевантаження й погіршення стану здоров’я  дитини: з’являються роздратованість, плаксивість, порушення сну тощо.

    Такі діти не готові до навчання, через те що в них затримується розвиток необхідних для шкільного навчання психічних функцій. Найчастіше така затримка пов’язана з несприятливим перебігом внутрішньоутробного розвитку та пологів, частими захворюваннями на першому році життя, особливо на дизентерію чи диспепсію, що  супроводжувалися порушенням нормального засвоєння мінеральних солей та білків основних пластичних матеріалів, необхідних для побудови кісткових та мозкових тканин. Усе це викликає затримку розвитку нервової та м’язової  систем.

    Щоправда, у процесі навчання ці функції вдосконалюються й дитина поступово наздоганяє у розвитку своїх ровесників. Тому ще до її вступу до школи можна й потрібно за допомогою спеціальних вправ прискорити розвиток необхідних функцій.

    Особливу увагу в підготовці до школи необхідно приділяти тим малюкам, які не  відвідують дитячий садок. Щоденні заняття варто починати, як тільки дитині виповниться 5 років. Нехай  вона систематично малює: розфарбовує, перемальовує, малює з натури – не стримуйте її фантазію, але стежте, щоб вона правильно тримала олівець, фломастер, пензлик. Дуже корисно ліпити з пластиліну, вирізати з паперу, тканини чи картону різні фігури ( ножиці повинні бути досить гострими, але із закругленими кінцями). Якщо є конструктор із дрібними деталями, збирайте його разом з дитиною. Вчіть малюка пришивати ґудзики, в’язати  гачком, вишивати, але тільки під  вашим наглядом! Все це стимулює розвиток дрібних м’язів руки.

Якщо дитина неправильно вимовляє звуки, слід звернутися до логопеда.

    Спостереження педагогів і психологів показують, що діти, які мають вади у вимові, на письмі також припускаються помилок. Для  того, щоб у малюка сформувалася правильна вимова, частіше обговорюйте з ним прочитанні книжки , пропонуйте описати побачене чи скласти оповідання за малюнками.

    Починаючи з січня місяця, один-два рази на тиждень проводьте спеціальні заняття, які готують руку до письма. Можна навчати дошкільнят деяких елементів письма за допомогою спеціального посібника. Сімнадцять елементів, що входять до нього, відтворюються у зменшеному вигляді. Замінити цей посібник можна звичайним зошитом у лінійку.

    Ці вправи навчають тих прийомів та рухів пальців і кісті, за допомогою яких виконуються різні прописи. Крім того, ці заняття сприяють вихованню посидючості, уваги, зосередженості, звички навчатися регулярно і зберігати при цьому відносну непорушність – словом, усього того, чого вимагають у школі.

    На початку кожного заняття потрібно показати дитині на маленькій дошці чи аркуші паперу, як повинні рухатися пальці і кисть при виконанні наступного елементу. Потім відпрацювати цей рух у повітрі разом з дитиною. Після цього можна запропонувати відтворити опрацьований рух, обвівши по пунктирній лінії зразок елементу. Далі доречно провести фізкультхвилинку: нехай дитина кілька разів стисне пальці в кулачок і енергійно розтисне їх.

Тепер вона повинна самостійно відтворити заданий елемент письма на аркуші паперу.

Пам’ятайте : 5-6 річна дитина не може без перерви писати довше, ніж 3 хв. Через кожні 2-3 хв. роботи – за цей час вона встигає написати 1-2 рядки – робіть перерву, щоб розслабити руки, дати їм відпочити. Разом із дитиною обговоріть її роботу, за красиве, правильне написання елемента похваліть, але зверніть увагу і на помилки. Потім запропонуйте написати ще 1-2 рядки. Коли дитина працює, слідкуйте, щоб вона на поспішала, акуратно виводила лінії.

Тема: Свята в Німеччині

Підтема: Свято Різдва в Німеччині

Цілі:

- активізувати в усному мовленні (монолог, діалог) вивчені раніше лексичні одиниці;

- формувати комунікативну компетенцію учнів у межах заданої теми;

- знайомити з традиціями святкування Різдва в Німеччині

Обладнання: різдвяний вінок, різдвяний календар,комп’ютер, роздатковий матеріал.

ХІД УРОКУ

І. Початок уроку

Heute erfahrt ihr, wie man Weihnachten in Deutschland feiert. Wir werden auch von Advent, und Nikolaustag sprechen.

ІІ. Фонетична зарядка

Lieber, guter Nikolaus,

komm doch auch in unser Haus,

komm in unser Haus rein,

wir Kinder wollen artig sein.

Bring Pralinen für die Guten,

für die bösen bringe Ruten.

ІІІ. Основний етап уроку

1. Мовна розминка.

In den vorigen Stunden haben wir von den Winterfesten in Deutschland gesprochen.

Macht das Wort – Igel:  Winterfeste

2. Контроль домашнього завдання.

Діти розповідають про святкування дня святого Миколая в Німеччині.

3. Подання тексту для аудіювання.

Die Geschichte vom Beschenkten Nikolaus.

Einmal kam der heilige Nikolaus am 6. Dezember zum kleinen Klaus. Er fragte ihn: „Bist du im letzten Jahr brav gewesen?“ Klaus antwortete: „Ja, fast immer“. „Kannst du mir ein schönes Gedicht aufsagen?“ fragte Nikolaus. „Ja“, antwortete Klaus und sagte ein Gedicht auf. Der Nikolaus schenkte ihm Äpfel, Nüsse, Mandarinen und Plätzchen. Der kleine Klaus bedankte sich beim Nikolaus und kochte ihm einen heißen Tee, weil draußen sehr kalt und windig war und der Nikolaus sich erkältete. Der Nikolaus schlürfte den Tee, aß dazu Plätzchen. Da wurde ihm schön warm. Als er fertig war, ging er zur Tür und sagte: „Danke für den Tee“. Klaus antwortete: „Komm auch nächstes Jahr vorbei, dann beschenken wir uns wieder“. „Natürlich, kleiner Nikolaus“, sagte der große Nikolaus und ging hinaus in die kalte Nacht.

Die Aufgaben zum Text:

1. Höre den Text und schreibe.

Einmal kam _________________am_________________zum kleinen Klaus. Der kleine Klaus_____________ein schönes Gedicht und der Nikolaus__________________ 

ihm Nüsse,______________________und___________________. Draußen war es sehr______________und der Nikolaus_________________sich. Der kleine Klaus kochte ihm_____________________. Ihm wurde schön_____________________.

Er ging zur ____________________ und sagte: „Danke für den______________ “

Klaus antwortete: „Komm auch nächstes Jahr vorbei, dann__________________wir wieder“.

2. Beantworte folgende Fragen. Wähle die richtige Variante.

   1) Wann kam der heilige Nikolaus zum kleinen Klaus?

     a) Am 1. Januar.

     b) Am 31. Dezember.

     c) Am 6. Dezember.

   2) Warum kam der heilige Nikolaus zum kleinen Klaus?

     a) Er wollte Wein trinken.

     b) Er wollte ihm etwas schenken

     c) Es war draußen kalt und er wollte sich erwärmen.

   3) Was sollte der kleine Klaus machen, um Geschenke zu bekommen?

     a) Ein schönes Gedicht aufsagen.

     b) Sein Zimmer sauber machen.

     c) Hoch springen.

   4) Warum kochte der kleine Klaus den Tee für seinen Gast?

     a) Weil es draußen kalt war und der heilige Nikolaus sich erkältete.

     b) Weil er keinen Kaffee trank.

     c) Weil Nikolaus sein Vater war.

   5) Warum nannte der heilige Nikolaus seinen kleinen Freund auch Nikolaus, der kleine Nikolaus?

     a) Weil Klaus ihm auch zum Nikolaustag ein Geschenk gemacht hat.

     b) Weil der heilige Nikolaus schon alt war und den Namen des Jungen vergessen hatte.

     c) Weil er so alle Kinder nannte.

4. Подання лексичного матеріалута його активізація.

Wann feiern die Deutschen Weihnachten?

Am 24. Dezember feiern die Deutschland Heiligabend. Am diesem Tag gehen viele Menschen in die Kirche. Sie kleiden sich festlich, hören Weihnachtsmusik, singen Weihnachtslieder. Danach ist in den meisten Familien Bescherung. Alle Familienmitglieder erhalten Geschenke. Die kleinen Kinder glauben, dass der Weihnachtsmann sie unter den Weihnachtsbaum legt.

Und wer bringt Geschenke den ukrainischen Kindern? Und den amerikanischen Kindern?

Die Kinder singen oft Lieder.

Wollen wir auch das Lied „O, Tannenbaum“ singen.

Nach der Bescherung setzt sich die Familie um den festlichen Tisch. Sie essen besonderes festliches Weihnachtsessen.

Oft ist es Gänsebräten, eine Pute oder Karpfen. Weihnachten ist ein stilles Familienfest.

Aufgabe 1.

Stellt die Fragen an meiner Erzählung.

Aufgabe 2.

Jemand hat die Wörter gemischt. Bildet, bitte, einen richtigen Satz. Wir arbeiten in den Gruppen.

(Deutschland, Weihnachten, Familienkreis, 25.Dezember, man, im, feiert, am)

V. Заключний етап уроку

- Welches Winterfest habt ihr am liebsten?

- Welche Geschenke möchtet ihr zu Weihnachten bekommen?

- Was habt ihr Neues in der Stunde erfahren?

Zu Hause schreibt euren Freunden einen Brief über Weihnachten oder Winterfeste in der Ukraine.

Сторінки: « 1 2 3 4 »
Яндекс.Метрика