ua

Блоги користувачів

Шукати по тегу: "поради батькам"

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

         Ніколи не займайтесь "виховною роботою" в поганому настрої.

         Чітко визначте, що ви хочете від дитини (і поясність це їй), а також пізнайтесь, що-вона думає з цього приводу.          

         Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен її крок.

         Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до ньо­го і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні та недоцільні кроки до мети.  

         Не пропустіть моменту, коли досягнуто перші успіхи. Відмітьте їх.

         Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її.

         Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам'ятайте: сутність людини і її окремі вчинки не одне і те саме.

         Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, незважаючи на помилку.                                                   

         Виховання - це наступність дій.                                                      

         Вихователь повинен бути твердим, але добрим.                              

Ви повинні знати

         з ким приятелює ваша дитина;

         де проводить вільний час;      

         чи не пропускає занять в школі;                                                   

         в якому вигляді або стані повертається додому.

Ви зобов'язані помітити і відреагувати, коли

         в домі з'явилися чужі речі (виясніть, чиї вони);                              

         в домі є запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами);                           

         в домі з'явилися голки для ін'єкцій, дрібні частинки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних препаратів);                          

         в домі з'явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (виясніть, хто і з якою метою їх використовує);                                                    

         в домі надто часто є запах засобів побутової хімії – розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання);                                

         відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки, дітей: порушилася  координація рухів,  підвищилася збудженість або в'ялість з'явилися сліди від заштрикав на венах, розширення зіниць тощо (це може свідчити про вживання дитиною наркотичних речовин).

Не дозволяйте дітям та підліткам

         йти з дому на довгий час;                          

         ночувати у малознайомих для вас осіб;                                             

         залишатися надовго вдома без нагляду дорослих родичів на трива­лий час вашої відпустки;            

         знаходитися пізно ввечері і вночі на вулиці, де вони можуть стати жертвою насильницьких дій дорослих;

         носити чужий одяг;             

         зберігати чужі речі.

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два,... десять... Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «страхи», «Постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може... допомогти розібратися у складній задачі, а може... Пам'ятайте, що спілкування в люті, роздратуванні - все одно що включити в автомобілі "газ" і натиснути на гальма.

 Правило 2: не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, ж нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її - вона вчиться, але стає  «зубрилкою» й не навидить учіння, школу, а може й ...вас.

 Правило 3 : безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?.. вони вас засмучують...та й годі.

 Правило 4 : не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка - достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

 Правило 5 : щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один - той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і працюйте тільки над ним.

 Правило 6 : вибирайте найголовніше, порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації шкільних труднощів, найбільш важливих для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, і переказу.

 Правило 7: - головне: хваліть - виконавця, критикуйте - виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати , що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку особистості від оцінки її роботи.

 Правило 8 - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусідського Івана.

Правило 9 : не скупіться на похвалу, будуючи стосунки із своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, якого нема за що похвалити.

 Правило 10: визначне в морі помилок острівок успіху, на якому зможе втриматися, вкорінюватися дитяча віра в себе і в успіх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю слід досить індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.

 Правило 11: ставте перед дитиною конкретну та реальну мету, і вона спробує її досягти. Не спокушайте дитину метою, якої неможливо досягти.

 Правило 12: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою ( хобі), дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Так буває тоді, коли справи з навчанням ще не зовсім запущені й до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні. Щоб усі правила виявилися ефективними, необхідно їх об'єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід навчати самостійно оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати - необхідний компонент уміння вчитися, головний засіб подолання труднощів у навчанні.


Яндекс.Метрика